Вторник, 12.12.2017
Кам'янська районна громадська організація "Спілка краєзнавців"
Національної спілки краєзнавців України
 
 
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 84
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входу
Головна » Архив новостей

Шановні краєзнавці, земляки-черкащани!

Щиро вітаємо Вас з Новим 2017 роком і Різдвом Христовим!

В минулому, непростому році, краєзнавці Черкащини гідно виконували свій патріотичний обов’язок на дослідницькій і культурно-освітній ниві. Зусиллями подвижників краєзнавства створені і побачили світ нові праці, присвячені історії краю, людям, які творили і продовжують творити добро на рідній землі.  Досліджені вами сторінки минулого є життєстверджуючою основою для виховання молодого покоління, сприяють формуванню у нього високих громадянських якостей, поваги до власної історії.

Зустрічаючи Новий 2017 рік, сподіваємося на добрі зміни, на мир і спокій у нашій державі. Нехай світлі новорічні і різдвяні свята сповнять наші серця радістю й надією, принесуть у кожну родину злагоду, добробут і благополуччя.

Щасливого Нового року та щедрого Різдва!

Президія правління
Черкаської обласної організації
Національної спілки краєзнавців України

Переглядів: 87 | Додав: kraeznaveс | Дата: 01.01.2017 | Коментарі (0)

Шановні краєзнавці району!

Сердечно вітаємо Вас і Ваші родини, з Новим роком та Різдвом Христовим!

Нехай Новий рік буде щедрим на добро і достаток,

Нехай мир і добро назавжди оселяться у Вашій домівці  і в нашій Україні.

Любові, щастя, міцного здоров`я,

щирих  посмішок  від тих,  хто поряд,

щасливих  Різдвяних свят.

Низький уклін Вам за неоціненни внесок у благородну справу.

 Правління районної організації

краєзнавці Кам`янського району

Переглядів: 92 | Додав: kraeznaveс | Дата: 01.01.2017 | Коментарі (0)

Українська вишивка! Скільки в ній магічності і сили, віри та безмежної любові до природи, людей. Це тяжка праця жіночих рук, в яких вкладена енергія добра, зворушливих картин і орнаментів, які не залишать кожного байдужим.

Вишивання є одним з найстародавніших видів декоративно-прикладного мистецтва. Вишивка вдосконалювалась протягом століть і дійшла до нас у вигляді чудових різноманітних орнаментів, швів та цікавих сполучень кольорів.

 У минулому майже кожна жінка вдосконалювала своє вміння, прикрашаючи вишивкою одяг і предмети домашнього побуту. У роботах народних майстрів відбиваються вічний потяг до краси та зв'язок людини з природою. Протягом століть склалися певні прийоми техніки вишивання, характери орнаментів і колорит.

З древніх часів люди прагнули прикрасити свій одяг і предмети домашнього побуту різними візерунками, орнаментами, малюнками. Жінки були зобов'язані володіти мистецтвом вишивання і проводили багато часу за цим заняттям.

Вербівка славиться майстерністю вишивки ще здавна. Так, під керівництвом Наталії Давидової в 1900 році було створено майстерню в селі Вербівка за 13 кілометрів від Кам’янки, яка стала унікальною лабораторією авангардного мистецтва. Наталя Давидова у своїй майстерні поєднала художників і селянок-вишивальниць. Вона орієнтувалася на європейську моду, міський костюм, який оздоблювала авангардними малюнками, вишитими за старовинною технікою. Давидова їздила в експедиції, а жінки в її майстерні відтворювали та розвивали знайдені зразки. Але, щоб нові костюми були до вподоби і в Європі на міжнародних виставках, ескізи малювали друзі Давидової — Олександра Екстер, Казимир Малевич, Любов Попова, Надія Удальцова, Ніна Генке-Меллер, Ольга Розанова.

Роботи були представлені на Першій Південноросійській виставці прикладного мистецтва і кустарних виробів у 1906 році. В 1909 році в Києві відбулася Друга кустарна виставка, де роботи Вербівської артілі відзначені експертною комісією, а Наталя Давидова отримала срібну медаль.

На початку ХХ століття одяг, оздоблений гладдю, з Вербівки підкорив не одну міжнародну виставку. У наші дні традиції художників-авангардистів не забули. Дизайнер Лілія Пустовіт створила арт-кутюрну колекцію за мотивами творчості Олександри Екстер. Усього створено 14 арт-кутюрних моделей, в яких використовується безліч різних фактур (пластик, сітка, різні тканини, каміння Swarovcki). «Тут немає копій, — запевнила Лілія. — Проте всі сукні ми намагалися створити за тими принципами, за якими працювала сама Екстер».

Дівчинка восьмилітнього віку починала готувати собі придане і до п’ятнадцяти-шістнадцяти років повинна була мати святковий і буденний одяг, скатертини, рушники, яких мало б вистачити на декілька років. Готували рушники, якими одаровували на весіллі рідню жениха й почесних гостей. Перед весіллям улаштовували виставку виробів, а за їхньою кількістю та якістю визначали майстерність і працьовитість нареченої.

Традиції вишивки збереглися і в наш час.

Сидоренко Антоніна Миколаївна – жителька села Вербівки, майстриня вишивки її знають всі жителі села. Народилася 26 лютого 1936 року. Як і всі сільські діти виросла в бідності.У школу пішла в 1945 році, але вже й до цього вміла вишивати. Вміння це передала їй мати, яка полюбляла й сама займатися цим рукоділлям. 1952 році закінчила 7 класів Вербівської школи. Після цього пішла працювати обліковцем на тракторну бригаду.

За спогадами Фідлер Галини Антонівни (1936 р.н.).

(взято 09.03.2013 р.)

 «Вишивала вона змалку. А в шістнадцять років мала вже свої перші замовлення. Це були весільні рушники та скатертини.»

У 1956 році працювала продавцем у Лебедівській кооперації, 1959 року вийшла заміж за Сидоренка Олександра Панасовича. З 1965 по 1968 рік працювала секретарем сільської Ради.

Залишилися з чоловіком у селі, збудували гарну оселю, народили дітей. Донька Алла, 1967 року народження, проживає в м. Кам’янка з сім’єю, а донька Наталія, 1973 року народження, проживає в м. Києві.

 До виходу на пенсію Антоніна Миколаївна працювала бухгалтером у конторі колгоспу «Промінь Ілліча».

Сидоренко Антоніну Миколаївну, жительку села Вербівки, - називають “золоті руки” . Ще з повоєнного дитинства жінка не розлучається з голкою та ниткою. Спочатку це було захоплення, яке не давало можливість загинути від голоду. Пізніше – це захоплення стало долею. На її вишивках виросли діти, уквітчані “маком-цвітом” , “рожами”, “ластівками”. Стали на весільний рушник онуки, які бабуся вишила з трепетом та ніжністю.

Український рушник! Як багато містить у собі це слово, яке воно рідне та миле! Чи можна знайти у Вербівці хату, де не було б рушника. Роботи Антонини Миколаївни можна знайти майже в кожній домівці рідного села.

 Адже з давніх-давен у родинному житті українців рушник відіграє першорядну роль, як традиційно-ритуальну, так і мистецько-декоративну. Як ужиткова річ він завжди був під рукою – тож від слова “рука” й пішла назва рушника. Рушники передавались як талісман з роду в рід, з покоління в покоління.

Народна майстриня ще й досі зберігає рушники, які вишила її мама – Василина Венедиктівна. Вона – це маленька історія України. Адже саме вона прищепила любов до народних традицій вишивки своїй донечці.

Український рушник – це наші думи, безмежні пісні.

 Антоніна Миколаївна вміє вишивати не тільки хрестиком, а й декоративним швом, гладдю, низником, мережкою…

Наша майстриня вишиває не тільки рушники, а й подушки, картини і, уявіть собі – ікони Святих. Подушки вишиті різним образом. Першу подушку майстриня вишила в 12 років, а останню в подарунок внучці в 2010 році.

ЇЇ орнаменти пов’язані з фольклорною символікою, практичною діяльністю людей (“сухарці”, ”грабельки”, ”старчики”, ”гречка”, ”вітряки”), а також їхніми уявленнями про тваринний світ.

Маленьке янголятко, вишите майстринею, являється оберегом для сім’ї.

Серветки та скатерки, сорочки та покривала все в руках майстрині оживає яскравим орнаментом, гамою кольорів.

Христос воскрес! Приємно нести святковий кошик до церкви з таким рушником.

Її картини : «Спаситель», «Ікона Богородиці», «Лебеді кохання», «Тарас Григорович Шевченко», «Мак і колосся», «Чудо-квіти», «Букет з бузку», «Братики й сестрички» ваблять око чудовою гамою кольорів, відчувається любов майстрині до природи, до квітів.

Вишивала завжди, коли мала вільну хвилинку, багато дарувала друзям, вишивала дітям та онукам. І зараз вишиває.

«Щастя майстра в його творах,

Щастя матері в її дітях.»

 Народна майстриня – це втілення вірності та ніжності, любові до дітей та онуків… і, звичайно ж, – до улюбленої справи.

Останнім часом усе частіше можна побачити людей в українських сорочках — їх одягають у дні релігійних і національних свят, на наукові конференції та громадські зібрання. Певне, сучасні українці інтуїтивно відчувають, що їм бракує таємних символів, які гармонізують життя.

Змінюються часи. Змінюються покоління, їхні уподобання та погляди. Змінюються одяг і прикраси. Але залишаються віковічні традиції, які єднають нас із нашими пращурами. Серед них і традиції, пов’язані з вишивкою. Ці традиції є історією нашої країни, історією окремої родини, історією кожної людини.

Збережімо цей скарб, щоб передати його наступним поколінням!

ЛІТЕРАТУРА

 1. Газета «Урядовий кур’єр» від 25.12.2012 р.

 2.Спогади Сидоренко Антоніни Миколаївни , жительки села Вербівки 1936 р.н.

 3.Спогади подруги Сидоренко А.М., Фідлер Галини Антонівни, жительки села Вербівки, 1936 р.н.

 

 Валентина МОРОЗОВА,

 в.о. начальника відділу освіти

Переглядів: 98 | Додав: kraeznaveс | Дата: 10.11.2016 | Коментарі (0)

В кінці жовтня у актовій залі Будинку творчості дітей та юнацтва зібралося чи мало людей на засідання клубу Ветеран Кам`янської районної організації профспілки працівників освіти і науки за тематикою «Поетична осінь».

З 90 річчям від дня народження друзі, колеги, однодумці прийшли привітати Федора Петровича Людного - вчителя-історика, полковник у відставці, інвалід Великої вітчизняної війни, почесний краєзнавець України, почесний член Черкаської обласної організації Товариства «Знання», кращий робсількор Черкащини,почесний громадянин м.Кам`янки, районної  премії імені Марії Шкаліберди за 2006, 2016 роки, відмінник народної освіти.

Федір Петрович є прикладом мужності і незламності не тільки для своїх учнів, але й для кожної людини, яка його знає.

Бути вчителем, вихователем, наставником – це справжнє мистецтво, обране за покликом серця, наполеглива, чесна, натхненна праця, що збагачує світ мудрістю, знаннями, милосердям, людяністю. Усі присутні дякували Людині за щоденну самовіддачу, благородну любов і турботу, віддане служіння улюбленій справі, терпіння, мудрість, наполегливість і високий професіоналізм. Від щирого серця бажали ювіляру міцного здоров’я на довгі літа, щастя, благополуччя, невичерпної наснаги, Божої благодаті у мирі, любові та злагоди.

Організатором даного заходу стала районна рада ветеранів педагогічної праці на чолі з її керівником Валентиною Македонською.

О.Г.ШАМРАЙ,

голова Кам`янської районної організації

профспілки працівників освіти і науки

Переглядів: 65 | Додав: kraeznaveс | Дата: 31.10.2016 | Коментарі (0)

21 жовтня 2016 року вийшов №45 "Краєзнавство". До уваги читачів - інформаційне повідомлення про конференцію районної громадської організації "Спілка краєзнавців", яка була присвячена організційним питанням діяльності спілки.

Статті Г.Таран "Михайло Бойко - вчений зі світовим ім'ям" і В.Морозової "Захоплення, яке стало долею" - підсумки краєзнавчих пошуків краєзнавців Кам'янщини.

Ознайомитись із змістом випуску №45 та інших сторінок, які підготовлені районною громадською організацією "Спілка краєзнавців" можна на сторінці "Краєзнавство"

Переглядів: 61 | Додав: kraeznaveс | Дата: 30.10.2016 | Коментарі (0)

 18 жовтня 1926 року в мальовничому селі Русанівка Липоводолинського району Сумської області народився Федя Людний. Він був єдиним хлопчиком серед п’ятьох дітей. Здавалося б жити й радіти молодій сім’ї своєму щастю, мріяти й будувати гарне життя. Та страшний голод 1932-1933 років забрав життя батьків, дідуся, бабусі і двох менших сестричок. Мабуть помер би з голоду і шестирічний Володя,. Та батько, помираючи, просив свою рідну сестру Марфу щоб взяла його улюбленця в свою родину й зберегла йому життя. Шестирічну дитину, опухлу від недоїдання, на руках виніс із помираючої хати чоловік тітки, дядько Артем. І майже 10 років прожив Федір в чудовій родині своєї тітки. Не дивлячись на тяжкий період життя, матеріальні труднощі, родинні стосунки були злагодженими, спокійними. Непорозумінь, майже, не було, а якщо і виникали якісь питання чи проблеми, то вони вирішувалися толерантно.

 Ще малим хлопцем завжди допомагав Марфі Степанівні по господарству. Працював на рівні з дорослими, скрізь встигав. А коли почав навчатися, цікавився всім, став відмінником у навчанні, активістом. Навіть серед старших друзів вирізнявся лідерством. Завжди, не по роках, був розсудливим і обов’язковим. Мабуть вроджений аналітичний розум, сирітство, інстинкт самозбереження сприяли досягненню поставленої мети, здійсненню мрій.

 10 вересня 1943 року, в день звільнення села від нацистів, Федір Людний, якому ще й не виповнилось 17 років добровільно пішов на фронт На фронті був командиром відділення. Брав участь у прориві ворожої оборони на Сандомирському, а потім Одерському плацдармах. 8 лютого 1945-го на підступах до Берліна, під час боїв на Одері, був поранений. І нині учасник бойових дій – інвалід І групи.

 Після перемоги, прослужив в армії ще п'ять років. Закінчив курси водія, возив начальника автотракторного управління Івана Петровича Гладкова, який допоміг йому здобути середню освіту. Адже коли Федір навчався, командир ходив пішки. Про це ветеран з вдячністю пам’ятає завжди.

 Після військової служби, маючи середню освіту, повернувся в рідне село, заочно почав навчатися на факультеті історії в Сумському педінституті

 Молодого, розумного, освіченого фронтовика, запросили працювати в містечко Липова Долина працювати другим секретарем райкому комсомолу. Федір Петрович з успіхом пройшов всі співбесіди, з притаманною йому енергією і добросовісністю взявся до роботи. Напрацював свою систему в роботі, а спілкуватися з людьми він вмів. Всіх вислуховував, намагався вирішувати складні ситуації і по можливості допомагав. Налагоджену працю секретаря перервав донос. Федора Людного звинуватили в тому, що нібито батька репресували як ворога народу, а він цей факт приховав. Звичайно ж це була віро­ломна брехня, підлість, заздрість його успішності.

 Без будь-якого здорового глузду виклю­чили з партії, вигнали з роботи. Пощастило в тому, що не виключили з інституту. Ф.П.Людний був безмежно щасливим, що все таки здобуде вищу освіту. Довелося попоневірятися по світу не лише самому, а й родині. Вже на той час він був одружений з Уляною Семенівною, мав сина Толика.

 У 1952 році він за направленням поїхав до Кам'янського району, в село Михайлівка, де провчителював два роки, а в 1954 році став вчителем історії та суспільствознавства Кам'янської середньої школі/ №1.

 53 роки свого життя. віддав Федір Петрович педагогічній праці. Працював інспектором райвно, дирек­тором школи, але завжди залишався вчителем-істориком. Тисячі учнів завжди з вдячністю згадують наставника, його цікаві уроки, заняття в історико-краєзнавчому гуртку на громадських засадах, надзвичайно цікаві віртуальні та реальні подорожі.

 Зі своїми вихованцями під час канікул учитель об'їздив усю Україну, побував також у Прибалтиці, Ленінграді, Москві, Середній Азії. Адже добре пам’ятав свою дитячу, вражаючу, незабутню поїзку до Києва, якою був нагороджений за відмінне навчання.

 Розповідав Федір Петрович як організовував екскурсійну поїздку двома пароплавами з Черкас до Києва у 1969 році. Тоді більше 400 учнів 5-10 класів відвідали столицю України, про яку й зараз багато хто пам'ятає.

 Через усе своє життя, поряд з педагогічною працею, проніс він любов до журналістики, до друкованого слова.

 Перший допис написав ще в 1947 році, коли служив у центральній групі військ у Німеччині й Австрії до газети «За честь Родины». Звісно, було дуже приємно, коли стаття з'являлися на її сторінках.

 За довге творче життя Федір .Людний публікувався в усіх республіканських газетах України, в обласних і навіть у загальносоюзній «Комсомольській правді», союзних журналах «Агітатор» і «Кролеводство». Є постійним дописувачем Кам'янської районної газети «Трудова слава».

 Варто зауважити, що журналістика для Ф.П.Людного була і є частиною його величезної громадської діяльності, адже вчитель ніколи не стояв осторонь проблем міста, району, держави.

 А ще Ф.П. Людний був лектором товариства «Знання». Свій гонорар, отриманий за прочитані 264 лекції впродовж п'ятьох років, він увесь до копійки переказав у Фонд миру.

 Мабуть не має жодного села, жодного тракторного стану, жодної ферми, де б не побував громадський лектор і агітатор. Про побачене й пережите, про негаразди й проблеми, передовий досвід, про трударів, про все цікаве писав у своїх інформаціях, нарисах, розповідях до газет громадський кореспондент. Отож і не дивно, що до нього зі своїм болем ішли люди, зверталися керівники.

 Людина активної життєвої позиції, Федір Петрович часто виступав на сесіях районної й міської рад та інших зібраннях. Виступав з цікавими, конкретними пропозиціями, до яких прислухалися, які втілювалися в життя.

 Журналістський дар Ф.Людного переріс у письменницький. Він став автором багатьох книжок, серед яких найпопулярнішими є дитяча «Дарунок бабусі» та «Фронтовими дорогами війни». Остання витримали кілька видань. І це не дивно, адже в ній уміщено розповіді про жителів Кам'янського району − учасників Другої світової війни. Не в кожному районі увічнено спогади свідків і учасників війни, творців нашої історії у книзі, а Ф.П.Людний це зробив.

  Незважаючи на поважний вік, Федір Петрович сповнений творчих планів: написав книжку про пережите, своєрідну художньо - публіцистичну біографію під назвою «Здійснення мрій», яка знаходиться у видавництві і яку незабаром презентує автор своїм прихильникам.

 Ф.П.Людний, завжди щирий і відкритий, бажаний гість в школах, виступає на мітингах. Охоче ділиться з людьми своїм життєвим досвідом.

 Тож хочеться побажати дорогому ювіляру многая літа!

Галина Таран, директор Кам’янського державного історико-культурного заповідника

Переглядів: 97 | Додав: kraeznaveс | Дата: 18.10.2016 | Коментарі (0)

Книги методичний посібник «Краєзнавство і навчально-виховний процес» та авторська програма “Історія рідного краю” з позашкільної освіти, дослідницько-експерементального напрямку, секції історичне краєзнавство Кам`янської філії Черкаського територіального відділення Малої академії наук України - Шамрая Олександра Григоровича, кандидата історичних наук, завідувача Кам`янської філії Черкаського територіального відділення Малої академії наук України стали лауреатами районної премії імені Марії Шкаліберди за 2016 рік.

Як книга методичний посібник «Краєзнавство і навчально-виховний процес» та програма “Історія рідного краю” підготовлені з урахуванням рівня сучасних досягнень науки в галузях давньої історії і культури, пам`яток охоронної роботи, музеєзнавства, туристсько-екскурсійної справи, педагогіки.

На сьогодні, в період переоцінки цінностей і творення нових форм людського співжиття, виховний і об'єднуючий потенціал "малої історії" стає особливо наочним. Саме вона створює той психологічний фон, який дає змогу людині, перш за все, молодій, усвідомити свою причетність до долі країни і свою частку відповідальності за збереження і примноження її духовних скарбів.

Любов до рідної землі, до малої батьківщини – одне з найсвятіших почуттів, які кожен з нас проносить крізь усе своє життя. Витоки патріотизму починаються там, де людина вперше усвідомила себе особистістю, де взяла в руки буквар, де відчула красу і безмежжя рідної природи.

Саме ці два посібники визначають формування компетентностей особистості в процесі науково-дослідницької діяльності в галузі історичного краєзнавства.

Дані матеріали розраховані на допомогу методистам, заступникам директорів з виховної роботи, вчителям історії, краєзнавцям, учнівській молоді, керівникам гуртків загальноосвітніх та позашкільних навчально-виховних закладів освіти, учням-членам Малої академії наук, усім, хто вивчає історію рідного краю, шанує його історію та людей, що її творили.

Марина ПОЛІЩУК, голова районного методичного об’єднання

вчителів історії Кам`янського району, вчитель історії Кам`янської ЗОШ № 1, вчитель-методист

Переглядів: 51 | Додав: kraeznaveс | Дата: 15.10.2016 | Коментарі (0)

У 2016 році вже в дванадцяте місцевим дослідникам вручається премія імені Марії Шкаліберди - відомого краєзнавця, заслуженого працівника культури України, людини високого інтелекту, всебічної освіченості, внесок якої у розвиток краєзнавства нашого краю є неоціненним.

13 жовтня 2016 року в історичному музеї заповідника відбулося засідання районної конкурсної комісії з присудження краєзнавчої премії імені Марії Шкаліберди.

Члени комісії обговорили матеріали та визначилися, так, як матеріали на конкурс поданні двома авторами дослідження, то присудити премію Марії Шкаліберди за 2016 рік обом номінантам: Людному Федору Петровичу за книгу «Кам`янщина партизанська» та Шамраю Олександру Григоровичу за книги методичний посібник «Краєзнавство і навчально-виховний процес» та авторська програма “Історія рідного краю” з позашкільної освіти, дослідницько-експерементального напрямку, секції історичне краєзнавство Кам`янської філії Черкаського територіального відділення Малої академії наук України.

Комісія відзначила велику краєзнавчу роботу, яку проводять у загальноосвітніх школах району, Кам`янському державному історико-культурному заповіднику та обговорили заходи, що будуть проводитись у 2016 та 2017 році краєзнавцями району.

За матеріалами рішення комісії з присудження премії М.Шкаліберди

Переглядів: 33 | Додав: kraeznaveс | Дата: 14.10.2016 | Коментарі (0)

На вимогу законодавства в частині Податкових змін, 13 жовтня в історичному музеї пройшла конференція районної громадської організації «Спілка краєзнавців» на якій були присутні 21 краєзнавець району.

Розглянули наступні питання:

1.Про затвердження статуту Кам`янської районної громадської організації «Спілка краєзнавців» в новій редакції.

2.Про зміни до керівних органів Кам`янської районної громадської організації «Спілка краєзнавців».

В першому питанні було внесенно зміни до статуту в частині наступних законодавчих норм:

  • зареєстровано в порядку, визначеному Законом, що регулює діяльність неприбуткових організацій;
  • забороняється розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частин і серед засновників (учасників), членів організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;
  • передбачається передача активів одній з неприбуткових організацій відповідного виду юридичної особи (в результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);
  • доходи (прибутки) організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності.

Учасники конференції проголосували та підтримали відповідні зміни і затвердили нову редакцію статуту районної громадської організації «Спілки краєзнавців».

У другому питанні були наступні запропоновані зміни - затвердити зміни до складу правління та ревізійної комісії:

Правління Кам`янської районної громадської організації «Спілка краєзнавців»:

Голова правління Кам`янської районної громадської організації «Спілка краєзнавців» – Шамрай О.Г.

Заступник – Ляшко Ю.Ю.

Члени правління – Висоцька Л.Г., Олефіренко Н.М., Родінка Т.М., Чупак Т.П. , Таран Г.М., Людний Ф.П., Могилка А.П.

Ревізійна комісія:

Голова – Поліщук М.В., вчитель вищої категорії Кам’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1, голова методоб`єднання вчителів історії району.

Секретар – Левенець І.В., вчитель вищої категорії Кам’янської загальноосвітньої спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 з поглибленим вивченням окремих предметів;

Член ревізійної комісії – Пугач Н.О. – науковий співробітник історичного музею Кам`янського державного історико-культурного заповідника.

Учасники конференції ще раз підтвердили, що на майбутнє головним у діяльності "Спілка краєзнавців” є розви­ток краєзнавчого руху в органічному поєднанні всіх його держав­них, громадських і шкільних форм, залучення до пізнання рідного краю широких верств населення, використання досвіду, здобутого в цій галузі регіону.

Переглядів: 71 | Додав: kraeznaveс | Дата: 13.10.2016 | Коментарі (0)

На сторінках випуску №44 "Краєзнавство" опубліковано репортаж про проведення ХІІІ районної науково-практичної конференції, присвяченої 25-річчю Незалежності України. Також тут розміщено відповіді на запитання національно-патріотичної краєзнавчої вікторини-2016 і названо переможців.

Ознайомитись із змістом випуску №44 та інших сторінок, які підготовлені районною громадською організацією "Спілка краєзнавців" можна на сторінці "Краєзнавство"

Переглядів: 328 | Додав: kraeznaveс | Дата: 22.05.2016 | Коментарі (0)

« 1 2 3 4 ... 8 9 »

Пошук
Календар
«  Декабрь 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
 
 
 
 
 
Каменка
Copyright "Спілка краєзнавців Кам'янщини" © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz