МАРІЇ АНТОНІВНІ ШКАЛІБЕРДІ - ВДЯЧНІ КАМ'ЯНЧАНИ
Рішенням Кам'янської районної ради від 29.12.2003 р. №12-10 засновано спільно з районною державною адміністрацією щорічну району краєзнавчу премію імені Марії Шкаліберди.
Хто ж така Марія Антонівна, за що її така повага і честь? Понад сорок років свого свідомого життя і наполегливої праці віддала, присвятила вона своїй улюбленій справі - роботі в музеї.
Без перебільшення можна сказати, що значна частина експонатів музею пройшла через її руки, очі, а багато з них появилися в музеї дякуючи їй настирливості , копіткій праці, постійному прагненню дізнатись, докопатись до істини. І, що характерно, вона живий свідок багатьох подій, які відбулися в 30-і передвоєнні роки, в роки Великої Вітчизняної війни і в післявоєнний період аж до кінця XX століття в нашому краї.
За 40 років праці в музеї Марія Антонівна проводила велику пошукову роботу про діяльність декабристів, перебування у Кам'янці О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського, про минуле і сучасне міста, кам'янчан - творців історії Кам'янки і краю.
Діапазон її наукової і пошукової роботи сягає багатьох міст, музеїв, архівів. Спочатку в основному вела роботу по тематиці музею в науковій бібліотеці АН УРСР м. Києва, в Київському і Черкаському архівах. А коли почала збирати матеріали про історію Кам'янки і району, то стала працювати в Кіровоградському обласному архіві і обласних бібліотеках міст Черкаси, Кіровограда, багато матеріалів замовляла і одержувала по МБА районної бібліотеки.
В результаті вивчення друкованих матеріалів різних років і архівних документів Марія Антонівна написала історикоекономічний нарис про Кам'янку, який видруковано в книзі „Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область" і зібрала окремі дані про історію сіл району і Кам'янки XIX століття.
Так в друкованій літературі про декабристів подають три різні роки смерті дружини декабриста Олександри Іванівни Давидової. По документах вона встановила точну дату її смерті і місце поховання - 27 лютого 1895 року, і що вона похована на старому погості Покровської церкви у м. Кам'янці.
Встановила дату смерті і місце поховання брата декабриста. Олександра Львовича Давидова - генерал-майора, учасника Вітчизняної війни 1812 року, йому присвятив свої вірші О. С. Пушкін.
Документально доказала вона і про перебування у Кам'янці С. П. Трубецького, відшукала важливі дані про реформу 1861 року, про промислові підприємства району, про життя кріпаків в час перебування у Кам'янці декабристів, О. С. Пушкіна.
А скільки цікавих фактів і дат з періоду подій Великої Жовтневої соціалістичної революції і громадянської війни, революції 1905- 1907 р. р.
Багато сил, енергії віддала Марія Антонівна, щоб зібрати матеріали з історії розвитку культури району, головних політичних подій. Характерною рисою в роботі Марії Антонівни було прагнення дійти до істини. Іноді пошуки починалися всупереч офіційних даних.
Таким шляхом йшов пошук Героя Радянського Союзу Івана Олександровича Дриженка, родом із села Олянино, Камянського району. Ще в дні Великої Вітчизняної війни, відразу після визволення села Олянино в січні 1944 року на декілька годин завітав І. О. Дриженко до батьків з радісною звісткою, що він живий і йому за форсування Дніпра присвоєно звання Героя. Після війни І. О. Дриженко жив далеко від України, а батьки померли. Музей посилає запит у військовий архів Міністерства оборони у м. Подольськ з проханням прислати копію нагородного листа про присвоєння І. О. Дриженку звання Героя Радянського Союзу. Отримують відповідь: „Іван Олександрович Дриженко не числиться в списках Героїв". Така відповідь здивувала Марію Антонівну. Вона не заспокоїлась, другий раз посилає запит, надіючись, що це прикра помилка. Та і на цей раз така ж відповідь. Тоді вона звертається у Кам'янський райвійськкомат і просить зробити запит. Та і на цей раз... ..не значиться". На цьому вона не заспокоїлась, розшукує брата Героя. Він майже не мав зв'язків з братом Іваном, який на той час два роки тому як помер. Його дружина ще жива, дає її адресу. Марія Антонівна встановлює з нею зв'язки і нарешті вдова присилає довгожданий нагородний лист І. О. Дриженка. в якому описано його бойовий подвиг і присвоєння йому звання Героя Радянського Союзу.
- Цей приклад пошуку, - говорила Марія Антонівна, -дав нам урок у житті, щоб не зупинятись в пошуках і тоді, коли іноді і в офіційних документах допускаються неточності. - Кожна нова знахідка завжди приносить мені радість і збагачення знань з історії рідного краю, міста, - говорила Марія Антонівна. - Ми знайшли афіші постановок драматичного театру в 1910 - 1912 роках, фотографії аматорів, зокрема Т. Ф. Онопи. Він як працівник інституту етнографії ім. М. Рильського зібрав багато фотографій, різних речей, які нам передала його дружина, особливо дорогі для солдат: саморобні запальнички, ножі, портсигари, солдатські ложки, старі шинелі, пояси, каски тощо.
Марія Антонівна людина громадянського обов'язку. Вона виконувала обов'язки секретаря новоствореного районного товариства „Знання", багато років була членом правління товариства охорони пам'яток історії та культури, товариства охорони природи, книголюбів, позаштатний лектор, обиралася народним засідателем районного і обласного судів, головою райкому профспілки працівників культури, обиралася депутатом райради, 15 років працювала секретарем дільничної комісії по виборах у Верховну і місцеві ради.
За досягнуті успіхи в культурному обслуговуванні населення в 1966 році Президія Верховної Ради УРСР присвоїла Марії Антонівні Шкаліберді почесне звання Заслуженого працівника культури України. Її прізвище занесено в книгу почесних громадян району. Портрет Марії Антонівни декілька разів заносився на районну Дошку пошани, два рази - на обласну Дошку пошани. З 1955 року вона — позаштатний кореспондент районної газети „Трудова слава" і з цього часу дописує в обласну газету „Черкаська правда".
Марія Антонівна змогла підняти роботу Камянського меморіального музею О. С. Пушкіна і П. І. Чайковського на такий рівень, що він здобув славу, визнання і популярність серед професіоналів і шанувальників творчості О. С. Пушкіна і П. І. Чайковського у багатьох куточках колишнього СРСР і світу. Відвідувачі, екскурсанти, туристи з близького і далекого зарубіжжя мають можливість на власні очі побачити особисті речі Давидових, предмети пушкінського часу, живописну пушкініану, твори О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського над якими вони працювали в Кам'янці і відчути атмосферу високої духовності, яка була притаманна висококультурній сім'ї Давидових. В різні роки в музеї побувало багато видатних людей, які записали свої враження від побаченого і почутого у книгах відгуків.
29 травня 1949 року (напередодні 150- річчя від дня народження О. С. Пушкіна) у Кам'янці побувала делегація українських письменників, поетів, композиторів. В її складі були: Павло Тичина, Максим Рильський, Андрій Штогаренко, Борис Пономаренко, Дмитро Косарик, В. Завадський та інші.
Ось що вони залишили для історії: „Чудесна історія цього будиночка. З ним зв'язані найвеличніші спогади нашої історії - це незабутній пам'ятник. Нам удалось потрапити в музей в той час, коли тут був Юрій Львович Давидов - онук декабриста Давидова, і ми почули історію їхньої родини з перших вуст. Тут збиралися декабристи, тух писав Пушкін, тут творив Чайковський. Які тут зустрічались люди! Який дорогий цей куточок кожному серцю людини, яка любить свою Вітчизну! А в кінці цього запису зеленим чорнилом дописано: „Все чудесно, ми уклінно просимо нашим і екскурсію вести на українській мові. Дмитро Косарик."
Останні слова варто нагадати і сьогодні багатьом народним депутатам і державним службовцям - шануйте державну мову, виконуйте Закон про українську мову!
А ось відгук і самого Юрія Львовича Давидова: „..Тут в цих стінах палко проповідуючи ідеї свободи був великий російський боян, геній і слава всіх народів...О. С. Пушкін, який створив в цих стінах безсмертний твір „Кавказький бранець" ... слава чесним, добросовісним працівникам музею, які з любов'ю пестують і з любов'ю відносяться до дорученої справи. В наші дні музей, як і вся країна переживає труднощі, але працівники музею творчо працюють, поповнюють його новими експонатами і достойно продовжують справу Марії Антонівни.
Чисельні розмови, консультації, участь разом з Марією Антонівною в багатьох громадських і політичних заходах залишили в мене глибоку повагу про її працю, ерудицію, людяність і її особистість.
Ф.П. ЛЮДНИЙ,
краєзнавець, ветеран Великої Вітчизняної війни
|
