До 78-ї річниці Голодомору в Україні у рамках Всеукраїнської акції скорботи "Запали Свічку пам'яті" у центрі міста біля пам'ятного знака жертвам Голодомору 1932-1933 років відбувся мітинг-реквієм. Перед присутніми виступив
Ляшко Ю.Ю., завідувач історичного музею Кам'янського державного історико-культурного заповідника, заступник голови правління "Спілки краєзнавців":
"Сімдесят вісім років тому український народ зазнав страшного геноциду і лихоліття, яке ввійшло в історію під назвою Голодомор. Саме в ті далекі 1932-1933 роки український селянин отримав болючий удар в саме серце. Коли, як косою – голодною смертю було викошено найбільш працелюбне і працездатне населення нашої країни. І удар цей був зроблений не іноземним загарбником, не чужоземним супостатом, а рідним «робітничо-селянським урядом» на чолі великого товариша Сталіна. Саме цей уряд із червоно зіркової Москви за допомогою вірних ленінців-більшовиків на Україні провів в життя масовий терор проти свого народу. Ставлячи єдину мету: знищити, як клас українське селянство і таким чином показати хто в українському домі хазяїн.
Коли на твою землю приходить ворог і забирає твоє майно і життя, це зрозуміло – це війна, але коли у селянина забирають все, свої ж брати-пролетарі, залишаючи його на голодну смерть. Це вищої міри кощунство і цинізм.
Саме з таким цинізмом цілі бригади по хлібозаготівлі з штирями наперевіс і наганами в кишенях шастали по всій Україні забираючи, викопуючи, видираючи у людей останні зернини.
Це страхіття не обминуло і наш край. За найменшими підрахунками в нашому районі загинуло страшною мученицькою голодною смертю біля 10 тис. мирного населення. Лише в селі Баландино померло 1500 чол., в Лузанівці – 800, в Жаботині – 740, в Грушківці – 750, в Тимошівці – 700. І цей трагічний рахунок можна продовжувати. Лише по орієнтовним підрахункам на території області загинуло біля 400 тис. чоловік, а всього по Україні більше 10 млн. українців. Для порівняння під час Другої світової війни німецько-фашистські загарбники знищили на території Кам’янського району 2000 мирного населення.
Страшні події і цифри зводяться до єдиного висновку: це не повинно повторитися. Хоча ще й досі існують люди, які за пеленою політичних догм і гасел, заради своїх мізерних особистих інтересів готові забути і викреслити все. Кричачи з високих трибун, що Голодомору не було, що це вигадки націоналістичних елементів, а радянська влада несла народу лише добробут і процвітання. Тільки на жаль не бачили цього процвітання мільйони померлих з голоду, розстріляних і закатованих на соловках, сандормохах і колимах.
Всі вони дивляться на нас із небуття і попереджають всіх тих, які забувши свого роду-племені, готові служити кому завгодно, тільки не своєму народові. Бо той хто не пам’ятає свого минулого, то й не матиме свого майбутнього! "
